А Вы, сочиняете сказки своим деткам?!...

Когда у меня родился сын, я сочиняла ему много сказок( только не записывала). У нас даже появился свой персонаж: злой волшебник КАРЛО МАРЛО. Мой сын плохо кушал, а этот волшебник нам помогал.

Сейчас мы пошли в первый класс и,казалось бы, сказки кончились, но жизнь вносит свои коррективы.
Вот такую сказку сочинили мы с сыном на урок природы. Надеюсь, вы поймете по-украински!

У невеличкому сосновому лісі жила сама звичайна сім’я опеньків. Тато-опеньок, мама-опеньок та їхній синочок – найулюбленіший, найрозумніший ОПЕНЬОК у всьому лісі. Та ось біда: почав синочок ходити у лісову школу, а там уроки треба робити і вчителя слухати. Бідненький,- зітхала Мати ,- тобі стільки задають, що і відпочити ніколи! А синочок і радий старатися : цілими днями телевізор дивиться, або у комп’ютерні ігри бавиться. Аж ось вирішив він і зовсім школу покинути….

Прокинувся Опеньок вранці набрав у ранець бутербродів тай пішов собі ніби у школу. А сам на галявину завернув під дуба ліг тай міркує: як би мені це дорослим стати?! Нічого не робити байдики бити! А саме у цю мить чаклун Добродай і підслухав його думки. Зморив Опенька сон, а коли прокинувся………… таке почалось!

Приходе Опеньок додому, а його не пускають.
- Ви дядьку до кого?
- Мамо, це ж я, синок твій, Опеньок!
- Ні, каже тато, наш синок ще малий, а ти вже здоровань! Іди собі геть!

Зажурився Опеньок тай пішов куди очі дивляться. Йшов він лісом і міркував, що йому далі робити.
І виявилось, що нічого він не вміє: ні майструвати, ні готувати… писати і рахувати теж ненавчився.Тож сів він під дерево та гірко заплакав. Але йому дуже пощастило, як раз неподалік проходив добрий чарівник Добромрій і допоміг Опеньку знов стати маленьким.

А наступного дня ніхто не міг зрозуміти, які метаморфози трапились з малим! У школі – перший учень, у дома – головний помічник! Зовсім дорослий став, зітхає матуся! Виріс хлопець- гордо каже батько!