У Сороки-Білобоки п‘ять малят-сороченят

Наша бабушка была воспитательницей в дет.саду и рассказала нам такое стихотворение:

У Сороки-Білобоки п‘ять малят-сороченят,
Усі чисто хочуть їсти, треба всім їм дати лад.
От Сорока-Білобока поскакала на поріг
І до хати працювати поскликала діток всіх.
Той Великий дрова носить,
А Другий пшоно товче,
Третій в чашку цідить бражку,
А Малий млинці пече.
Тільки п‘ятий хоче спати, до роботи не біжить,
У садочку в холодочку ліг на травку і лежить.
У Сороки-Білобоки все вже зроблено як слід,
Вся родина й господиня посідали на обід.
Ті - до кашки, ті – до бражки
Ще й млинців по п‘ять, по шість,
А ледаче хай поплаче,
хто не робить, той не їсть.
Як почув це братик п‘ятий,
Не схотів на травці спати.
Аж підскочив: «Як це так?
І в господі, і в городі до роботи я мастак».
От він поле бараболю, обгортає залюбки,
До городу носить воду , поливає огірки.
Ще й на вишню, на найвужчу
Лізе ягідок набрать
І приносить вишень досить,
Щоб усіх почастувать.
І Сорока-білобока не нахвалиться дітьми:
«В мене діти працьовиті,
Зовсім ледарів нема!»